Спілка рибалок Васильківська Стугна

Громадська органiзацiя. Ласкаво просимо!

Навігація сайту: САЙТ » СТУГНА » Історія
Середа, 15 серп. 2018
Рейтинг Користувача: / 169
НайгіршеНайкраще 

Про річку Стугна

e-mail Друк
Про річку СтугнаПро річку Стугна

Стугна, ріка на Придніпровській височині, права притока Дніпра; довжина 68 км, сточище — 785 км2. Середня ширина річища у середній течії 10 м, долини — 2,5 км. На Стугні розташоване місто Васильків, а також міста Українка та Обухів.

Історична довідка
У фортифікаційних спорудах Володимирської доби важливе місце займали оборонні вали, що збереглися до наших часів, одержавши назву “Змійові вали”.
Стугнянська група земляних укріплень простягалася трьома лініями і кількома відрогами.
Починалися вони над Дніпром, біля Трипілля, і тяглися: північна лінія – лівим берегом Стугни на Васильків; середня – правим берегом Стугни на Митницю; південна – лівобережжям річки Красна на Обухів, Григорівку, Германівку, Вільшанку, Лосятин, Фастів.
Вали цих укріплень були заввишки 7-8 м, глибиною до 5 м, шириною до 15 м. Залишки валів є біля Деремезни, Перегонівки, Степка, Малої Вільшанки, на полях біля Григорівки і Германівки. А хутір Шевченків донедавна так і називався – Підвалок.
Існує декілька легенд і фактів про появу назви річки Стугна, а саме:

Саме цікаве тлумачення назви Стугна 
У XV - XVII ст. Віслу називали й Біла Вода, що підкреслює високий статусрічки, бо поняття білий, світлий, ясний у давніх уявленнях пов'язується з чистотою, праведністю, білий колір - то колір святості, праведності, жрецтва. Тому прикметно, що назва річки Стубла (stub теж сходить до основи stu "славити, хвалити"), притоки Горині, колись мала назву Білюга, а витік її - біля села Білашів у Здолбунівському районі на Рівненщині. Річка Стугна, притока Дніпра на Київщині, теж фіксується як Білка. Про річку Стужицю на Закарпатті, де й однойменне село, документ свідчить: "Стужиця - село… в долині річки Світлої". Назви Стубла, Стугна, Стужиця, очевидно, зберігають первісне stu "славити, величати", яке з суфіксом la стає stula і яке бачимо в одній із давніх назв на означення Вісли - Vistula. Воно значеннєво тотожне vandala й теж означає "славний, славлений, хвалений".
Зрозуміло, що назва Стужиця утворена з первісного Стуга, з яким пов'язана й назва річки на Київщині, притоки Дніпра - Стугна, що має і варіанти Вестугна, Востугна. Це дозволяє припустити: первісна форма назви Стугна - Ві-сту-гна, вона структурно й значеннєво відповідає назві Ві-сту-ла. Причому як Вісла-Вістула у певний період означувалася Біла Вода, так і Стугна-Вістугна колись називалася Білка. Щодо Стугни, зафіксована й форма Стуга - у ній наявні елементи stu+ga. І в назвах деяких індійських річок наявне ga, наприклад, Gan-ga й Apa-ga - інша назва священної Ґанґи. Остання назва цікава тим, що рясно відбита у слов'янському світі. В Україні це Апака в басейні Сейму, Апока в Криму (тут і гора Опук), Опака в басейні Дністра, Опішня - річка й село на Полтавщині, Опічна-Опачна в басейні Південного Бугу, а в Польщі Опочиска - кошалінське воєводство. Прикметно, що Кошала - назва давньої держави в долині Ґанґи, з якої походив Рама, герой "Рамаяни", яка виявляє багато спільного з українськими (отже, й польськими) звичаями, обрядами й фольклором [4, 258 - 269]. Матір Рами звали Каушалья "Кошалійка", а жіноче ім'я Кассалія (грецька передача) на теренах України засвідчує напис IV ст. до н.е. із Сіндики біля Керченської протоки у виразно індоарійському контексті. У IV ст. до н.е. біля Меотиди (Азовське море) фіксується і жіноче ім'я Тіргатао (теж грецька передача), тотожне індійському жіночому імені Дурґадеві "Дурґа-богиня" - його мала дружина сіндського царя Гекатея. А ім'я Дурґадеві вжиткове в Індії і нині [3, 89 - 94].
Апаґа розкладається на apa+ga, де apa "вода", а ga - "текти, плинути, бігти". Тобто Апаґа означає "Текуча, Біжуча вода", іншими словами, "Ріка". А коли так, то не тільки Стуга-Стугна, а й українська Ствига може мати компонент ga, і тоді вона розкладається на Стви+га, де значення га вже відоме, а Ств може споріднюватися зі stu-stav "славити, хвалити, величати". Якщо такий зв'язок справді існує, то назва Ствига означає "Славновода, Добровода", "Славна, Добра річка". У такому разі Ствига - семантичний двійник української річки Супій, назва якої означає "Славновода, Добровода". Хоча значення "славний, добрий" у назві Супій (санскр. su+peya, хінді su+pey) передає суфікс су, що надає основному слову (пій) вищу якість, якому відповідає санскр. peya, pey "вода", наявне в назві загальноскіфської святині - Ексампей.

Походження назв річок (версія жителів Полісся)
На древній слов'янський характер поліської гідронімії вказують і такі назви річок, походження яких має суто поліський характер. Цих слів інші слов'яни не знають, вони вживаються тільки в Поліссі. Багато поліських річок - болотниць - починається з боліт, і місцеві болотні назви стали власними назвами річок. Так, драговина називається "чаква", і річка, що витікає з неї, теж носить таку назву: драговина називається "здвиж", і річка має таку ж назву; на трясовину кажуть "стубл", і річка є Стубла; з драговинного болота, яке позначається назвою "стуга", витікає річка Стугна

Стогін студеної води (наукові факти)
Річка Стугна, яка впадає в Дніпро в районі Трипілля, по якій колись пролягав південний рубіж Київської землі, бере свою назву від слова "стигнути". Тобто Стугна означає «холодна» (ЕСЛГПР, 146). Є й інші версії: гідронім асоціюють зі стогнати або з гіпотетичним праслов’янським *stǫga «річка».
Ці версії, звісно, мають право на існування, але якщо враховувати тривале панування скіфів на цій землі, то очевидно, що треба брати до уваги й можливість іранського походження географічних об’єктів.

На нашу думку, Стугна, як і чимало інших річок регіону, носить все-таки скіфську назву. Ця назва, гадаємо, споріднена з такими гідронімами, як Стагни (потік у Жидачівському районі на Львівщині), Стоговець (річки в басейнах Десни, Пруту, Тиси).

Sthāgha, *sthagha (з а, ā від інд.-євр. о), має значення «основа, дно, брід, мілина» (CDIAL, 792). У сучасних мовах індоіранської групи воно дуже варіює: «мілина, дно, брід», з одного боку, і «глибина, глибока вода», а також «занурювання в воду» - з другого. Будь-яке з цих значень підходить для номінації водного об’єкта.

Отже, у скіфів Стугна (*Stōghna, з суфіксом -n, на кшталт Десна, Борзна, Березна) могла означати «мілководна, прохідна, така, яку можна подолати вбрід».

Всі ці версії говорять про одне, що річка була дуже великих розмірів! А що ми маэмо зараз, і чому так? З роками люди тільки брали від річки, не віддаючи їй нічого взамін...

Легенда про Кожум'яку
Майже кожен житель м. Василькова памятає стару легенду, яку розповідали вчителі Васильківських шкіл...

Під Києвом заліг змій, і жителі Київської Русі по черзі повинні були давати дітей на з'їдання цьому змію. От прийшла черга до київського князя, щоб він дав свою дочку. Дійсно, він нічого не зміг зробить і видав дочку. Але змій її не з'їв, так як вона була красиваы і сподобалась йому.
Вона ж дізналась, як можна вбити цього змія, написала записку, прив'язала до голуба і відправила в Київ. В Києві кузнеці Дем'ян і Кожум'яка викували великого плуга, запрягли у цього плуга змія і почали ним орати. Під час оранки плуг викидав такі великі скиби, що пепетворював іх у вали. Звідси і пішла назва Змієві вали. Коли Змій дійшов до Трипілля, страшенно втомився і почав пити воду з річки. Випивши майже всю воду, Змій застогнав і помер... Залишився струмок, який... дістав назву — Стугна (від слова Стогне).

СТАТИСТИКА САЙТУ

badge-soon
  • ОС : Linux w
  • PHP : 5.2.17
  • MySQL : 5.6.27-75.0-log
  • Час : 15:07
  • Кешування : Виключено
  • GZIP : Виключено

ХТО НА САЙТІ

На даний момент 40 гостей на сайті